Цікаве про Квітку-Основ'яненка

1. Родина письменника належала до знаменитого козацького старшинського роду.

2. Батько приятелював із відомим філософом Г. Сковородою.

3. Осліп у дітинстві. Зір знов повернувся до нього після відвідання Озерянского храму, що й зараз стоїть на Холодній горі. Маленький Квітка побачив світло, що йде від образу Озерянскої Божої Матері, і прозрів.

4. 15-річним юнаком зарахований вахмістром до лейб-гвардії кінного полку, доглядав за кіньми, яких панічно боявся з дитинства.

5. У 26 років юнак іде послушником до монастиря, куди штовхнули його нещасливе кохання, несправедливий розподіл батьківської спадщини (братові - увесь маєток, йому ж лише незначна сума) та релігійне виховання.

6. Грав на фортепіано та флейті.

7. Був композитором. Саме Квітка-Основ'яненко написав пісню "Грицю, Грицю, до роботи", що стала настільки відомою, що перетворилася на народну.

8. По всій хаті Квітки стояли якісь світильники. Мав величезний потяг до вогню. Казав: "Нехай мій біограф не забуде цього дивацтва". Любив улаштовувати феєрверки. Один із них в юності закінчився невдало: під час його підготовки вибухнув порох, і Квітка залишився без лівого ока.

9.  Заснував оркестр.

10. Заснував Харківський інститут шляхетних панянок. Там, в інституті, і знайшов собі дружину Анну Вульф. Анна Григорівна чоловіка обожнювала, була його першим читачем і першим "цензором".

11. ­Заснував  Кадетський корпус, перші харківські ­журнали ­"Украинский вестник", "Харьковский Демокрит".

12. Сучасники його вважали носієм "справжньої добрості" – саме так назвав Петро Гулак-Артемовський свій перший український вірш, який присвятив Квітці. Квітка заснував товариство доброчинності.

13. Був серед засновників першої публічної бібліотеки в місті й директором першого танцювального клубу.

14. Ніколи не писав чернеток – одразу начисто.

15. Захоплювався театром, керував аматор­ською трупою в Основі, а потім рік директорував у Харківському театрі. 

16. Удома влаштовував спектаклі, сам був актором.

17. За працьовитість і плідну громадську діяльність Григорія Федоровича цінував Тарас Шевченко.

18. Писати Квітка почав майже у 50 років.

19. Квітка став у 54 роки підписуватися псевдонімом Основ’яненко, що вказувало на географічну прив’язаність автора до рідних Основ.

20. 13 художніх творів українською – повістей, оповідань і п'єс – написав Григорій Квітка-Основ'яненко.

21. Скрізь у будинку Григорія Федоровича стояли чорнильниці, щоб в будь-яку хвилину письменник мав можливість зафіксувати думки, які щойно з'явились. 

22. Ніколи не розлучався він з прадідовським золотим ланцюгом, з яким за легендою була зв'язана пам'ятна подія в житті його родини.

23. У його кабінеті стояла чорнильниця у вигляді ченця-пустельника зі снопом на плечах, з якого виглядали ніжки селянки.

24. Хотів, що на його могилі написали: «Він написав «Марусю»».

25. Якось письменник поскаржився, що витрачає багато часу, щоб добиратися до роботи, і головний редактор журналу «Современник» Петро Плетньов подарував йому карету (усе одно, що зараз – автомобіль).

26.  Чотири рази Квітку обирали предводителем дворянства Харківського повіту, півроку виконував обов'язки предводителя дворянства губернії – очолював дворянські збори.

27. 1831 року його обрали засідателем Харківського совісного суду. Розглядав сварки між роди­чами, справи про чаклунство, про неповно­літніх. Це давало поживу для сюжетів його творів.

28. На похороні письменник Ізмаїл Срезневський сказав: "Пам'ятай, Україно, цю людину. Тут похований той, хто, оживлений любов'ю до тебе, захищав твій звичай та мову".